На кафедрі фізіології з основами біоетики та біобезпеки відбувся еколого-краєзнавчий захід «Місця залізної сили України: Дніпропетровщина та Черкащина»

Збереження природної та історичної спадщини рідного краю – це не лише обов’язок науковців, а й важлива місія кожного громадянина. У рамках чергового еколого-краєзнавчого заходу, ініційованого завідувачем кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки професором Вадзюком Степаном Несторовичем, учасники зустрічі поділились результатами краєзнавчих розвідок про ці місця, досліджуючи унікальні локації двох потужних регіонів – Дніпропетровщини та Черкащини. Ці землі поєднують в собі велич промислового розвитку та мальовничі природні ландшафти, зберігаючи сліди минулих століть. Як залізна сила цих міст впливала на культуру, екологію та життя місцевих мешканців та виклики, які постали перед регіонами в умовах воєнної дійсності розповіли уродженці міст Сміла, Кам’янське та Кривого Рогу.

Першою познайомила присутніх із своїм рідним містом Кам’янським, студентка ММ-205 Орина Міськів.

На мальовничих берегах старожитнього Дніпра – Славути, в середній його течії, розкинулося гарне місто – Кам’янське, історія виникнення якого сягає часів козаччини. Перші поселення на теренах сучасного Кам’янського з’явилися в епоху палеоліту – давньокам’яної доби. За доби Київської Русі територією майбутнього Кам’янського проходили важливі торгівельні шляхи. Край був заселений дуже рідко і знаходився в зоні кочівних неслов’янських племен. З появою монголо-татар тут майже завмирає всяка господарська діяльність, а величезні степові простори отримують назву – Дике Поле. Вирішальну роль у заселенні земель Придніпров’я належить запорозьким козакам.

Місто Кам’янське розташоване на правому і лівому берегах річки Дніпро. Кам’янське сьогодні – це не тільки потужний індустріальний центр, що дозволяє виробляти сотні найменувань продукції промислового призначення і товарів народного споживання, а також культурний та туристичний центр Придніпров’я.

З 2016 року місцем проведення урочистих заходів та свят стає майдан Петра

Калнишевського у центрі Кам’янського. Неподалік від майдану знаходиться реконструйований у 2017 році Центральний парк культури та відпочинку – який є одним із найулюбленіших місць для сімейних прогулянок, яскравих свят та романтичних побачень.

Одна з улюблених зон відпочинку мешканців лівобережжя Кам’янського – набережна

У місті функціонує Кам’янський фаховий медичний коледж. Свою історію заклад починав з 1 жовтня 1931 р., коли у зв’язку з гострою потребою кадрів медичних працівників Кам’янська міська рада прийняла рішення про відкриття медичного технікуму із двома відділеннями – акушерським і медсестринським.

Серед видатних вихідців цього регіону – почесний громадянин міста, знаний стоматолог та поет Валентин Бурхан. Роберт Лісовський – український художник-графік. Займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном.

Сучасні відомі українські письменниці Марія Дружко та її послідовниця Юлія Купіч – теж народились у Кам’янському. Треба відзначити, що членкиня національної спілки письменників Марія Дружко, хоч і незряча, проте вступила до лав організації ще у 20 років. Своєю невтомною працею вона не лише випустила на світ численні книжки, а й надихає молодь до творчості – зокрема, завдяки створенню і головуванню в молодіжному літературно-мистецькому клубі VivArt.

Серед полеглих героїв українсько-російської війни –

Гребенюк Кирило та Марусин Роман.

Студентка ММ-205 Даяна Борисюк підготувала цікаву доповідь про рідне місто Смілу. Смі́ла – адміністративний центр Смілянської міської громади Черкаського району Черкаської області. Населення складає 65 675 осіб. Існує легенда про назву міста: колись Сміла була в руках у польських панів – володіли нею Любомирські, Потоцькі й інші вельможі. Козаки невпинно вели з ними важку боротьбу за місто. Багато разів здобували смілянський замок, і кожного разу поляки відбирали його назад.

Проте дивовижна майже містична легенда про сміливу натхненницю-козачку, яка привела українських вояків до перемоги, врешті утвердила українське панування і подарувала співзвучну назву місцевості.

Історичними пам’ятками міста є храм Різдва святого Івана Хрестителя, краєзнавчий музей, є пам’ятники Тарасу Шевченку, Богдану Хмельницькому.

Нині у місті розташований найбільший залізничний вузол області – станція, імені Тараса Шевченка, адже Кобзар народився на Черкащині 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області).

У 1989 році в селі Моринці було відтворено дві хати, які тепер входять до складу історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

Серед видатних вихідців Смілянщини – Тодось Осьмачка – український поет та письменник. Народився на Черкащині, помер у Нью-Йорку в США. Політик, військовий і громадський діяч, драматург, підприємець; командир бойової дружини партії есерів, смілянський полковник Вільного козацтва з 1917 року, повстанським отаман з 1921 року Яків Водяний – народився у Смілі, розстріляний у Києві… Українська письменниця та співачка Олена Журлива народилася теж народилась у Смілій. Примітним є цікавий факт, що у 14-річному віці читала власні вірші Лесі Українці. Співала й гастролювала по Україні з концертами.

Згадувались імена полеглих героїв: Забуй Роман, Грицюк Станіслав, Цибко Олексій, Шевченко Олег, Богуславська Анна, Савченко Павло, Шевчук Артем, Лавренко Назар, Мартинюк Сергій, Борозенко Олександр, Гейко Олексій.

Інформативну доповідь про Кривий Ріг представив студент ММ-217 Арсеній Кулешов. Офіційно вважається, що Кривий Ріг був заснований у 1775 році як козацька слобода на місці злиття річок Інгулець та Саксагань. Це місце було зручним для торгівлі та захисту, тому тут виник поштовий стан, який згодом перетворився на поселення. Перша письмова згадка про Кривий Ріг датується 1776 роком у документах Катеринославського намісництва, де йшлося про козацьку сторожову заставу, що охороняла шляхи від набігів кочовиків. Однак у народі збереглася легенда про козака на ім’я Ріг, який жив у цій місцевості.

Кривий Ріг – одне з найважливіших індустріальних міст України, історія якого бере початок у XVIII столітті. У XIX столітті місто стало центром видобутку залізної руди, що дало потужний поштовх до розвитку металургійної промисловості. Завдяки залізниці, яка з’єднала Кривий Ріг із великими промисловими центрами, місцева економіка почала швидко зростати. Під час Другої світової війни місто опинилося в епіцентрі бойових дій. У серпні 1941 року Кривий Ріг був окупований нацистами, які експлуатували місцеві рудники для потреб воєнної промисловості. Під час окупації жителі міста чинили опір: діяли підпільні організації, що саботували роботу заводів і допомагали радянським партизанам. У лютому 1944 року Кривий Ріг був звільнений радянськими військами в ході Нікопольсько-Криворізької операції, після чого розпочалася масштабна відбудова зруйнованої інфраструктури та промислових підприємств.

Попри індустріальний характер, у місті активно розвиваються освітні та культурні ініціативи: працюють університети, театри та музеї. Громадянська активність також є важливою складовою міського життя — волонтери та мешканці підтримують соціальні проєкти та ЗСУ.

Окрім кар’єрів, які поступово природнім чином заповнювались водою і з часом стали цікавими для туристів, а також велогонщинків, у місті функціонує Криворізький ботанічний сад, є також найбільший у Європі квіткових годинників.

Разом із тим, Кривий Ріг стикається з екологічними викликами через інтенсивне промислове виробництво, однак місцеві ініціативи все більше спрямовані на збереження природи. Місто поступово адаптується до сучасних викликів, модернізує транспортну систему та створює простори для відпочинку. Завдяки багатій історії, промисловій потужності та активній громаді Кривий Ріг залишається важливим центром розвитку та надії на краще майбутнє.

Серед відомих уродженців Криворіжжя є Президент України Володимир Зеленський,

Студентки ММ-217 Вікторія Ханас та Анастасія Котик поділились враженнями від прочитання чергового номеру газети «Україна молода». Цього разу публікації викликали  у багато різних думок і переживань. Традиційно газета підіймає багато актуальних для нинішнього життя проблем із різних сфер – політики, економіка, історія та культура. Ще на початку лютого читачі змогли детально проаналізувати значущість рідкоземельних копалин не лише для України, а і для світу, а от зміни клімату викликали чималі зрушення в процесах перепрограмування природи. Мається на увазі те, що вже в лютому в Києві почали своє цвітіння сакури, на Рівненщину повернулись сірі журавлі. Така погодна нестабільність впливає і на якісь сільсько-господарських робіт.

Незважаючи на велику кількість перешкод в Україні для культурної діяльності, незмінною залишається благочинна допомога Українського культурного фонду та інших організацій, пов’язаних з ним. Діючи в Україні чи не з часів її Незалежності, Фонд забезпечує проведення конкурсів та розвиток мистецьких сфер. Цьогоріч, навесні знову розпочинається потужна грантова програма для підтримки культурно-мистецьких проєктів України, в тому числі і книговидання.

Ще однією яскравою публікацією цього номера є Стаття «Князь Церкви, проповідник української культури, у якій перекладач, літературознавець, доктор філології Ігор Небитович розповідає про драматурга Олександра Фрадра, його доньку письменницю та художницю Софію Шептицьку та їхнього внука й сина – Андрея Шептицького. Видана праця є триптихом досліджень про цих відомих людей.

Матеріал підготувала доцент кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки Волотовська Наталія.