Велична слава Кобзаря

Шевченківська лекція Олега Германа у бібліотеці ТНМУ

211 років тому, Україна подарувала нам – Генія, Пророка, Поета – Тараса Григоровича Шевченка.

Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Тарас Шевченко для України і в Україні житиме вічно. І, особливо, у сьогоднішні дні він залишається для нас прикладом віри, сили та незламності.

5 березня 2025 р.  у читальній залі бібліотеки ТНМУ  відбулася творча зустріч з кандидатом  історичних наук, професором  кафедри українознавства і філософії Тернопільського національного технічного університету імені І. Пулюя, членом Національної спілки письменників, заслуженим діячем мистецтв України Олегом  Германом.

«Читаю Шевченка і лячно мені — у кожному слові теперішні дні». Ці рядки належать  гостю цього вечора. Вони стали основою виступу Олега Михайловича.

Олег Герман поділився з присутніми своїми думками про життя і творчість Кобзаря. Він переконаний, що Шевченко – взірець того, наскільки високо людина може піднятися над обставинами, якими б складними вони не були. Адже народився Тарас Григорович в неймовірно несприятливих для успіху умовах. Був сиротою і кріпаком. Не мав жодної підтримки. Це звучало як вирок. Але, наділений могутнім талантом,  він став людиною, яку  знає і любить світ, пророком української нації.

Кожен з нас має своє бачення Шевченка, свій шлях до нього. Олег Михайлович розповів про те, як Шевченко прийшов в його життя, показав  маленький пожовтілий від часу «Кобзар», надрукований в 1943 році, який його батько проніс крізь німецькі і сталінські табори і який став родинною реліквією. Прочитав Олег Михайлович  й уривки з листів Тараса Григоровича – і це теж було цікаво, бо в них присутні почули  щирий голос людини,  не пророка, а людини з її життєвими  проблемами. Листи різні – веселі і сумні. Але головне – Шевченківські.

Не можна читати Шевченка як літери, зазначив Олег Михайлович, Його потрібно читати серцем. Жити ним, розуміти його, пройматися ним. «Кобзар» – святиня нашого народу. Якщо хочемо, щоб нас пізнавали у світі як українців, то мусимо пізнати самих себе. А через що ми можемо себе пізнати? Через українське слово, через українську мову, через Шевченкові вірші.

На закінчення зустрічі Олег Михайлович подарував бібліотеці свої книги.

Дякуємо Олегу  Михайловичу за цінний подарунок,  за цікаву розповідь та сподіваємося, що такі зустрічі залишаться доброю традицією нашої книгозбірні.