На цьогорічну церемонію нагородження лавреатів Всеукраїнського конкурсу «Молодий вчений року», яка відбулася у Києві, доцентка кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків ТНМУ Лілія Будняк прибула разом з чоловіком. І не лише тому, що він – її сильне плече. Пан Віталій теж став переможцем цього конкурсу в номінації «IT-волонтер року». Пані Лілія ж цьогоріч здобула перемогу в номінації «Фармакологія та фармацевтика». Отож до Тернополя сімейна пара повернулася з двома статуетками переможців.
– Пані Ліліє, ви вперше взяли участь у цьому конкурсі?
– Я вже не вперше беру участь у цьому конкурсі, який щороку проводить Рада молодих учених при Міністерстві освіти і науки України. Цього року нагородження провели в офлайн-форматі. Отож ми з чоловіком вирушили до Києва. Церемонія відбувалася в Будинку вчених Національної академії наук України, організатори нас дуже тепло приймали, але головне – я зустрілася з колегами, які приїхали з Одеси, Запоріжжя, Дніпра, Чернівців та, звісно, столиці. Це ті науковці, з якими я торік дуже щільно, протягом п’яти місяців, співпрацювала в оргкомітеті конкурсу, але ми жодного разу не бачилися. Вже наживо, як мовиться, познайомилися та дуже активно поспілкувалися. Більшість членів минулорічного оргкомітету цього року теж стали переможцями й я за них щиро радію, з деким і зараз спілкуюся.
Урочисте нагородження переможців розпочалося з виконання Державного Гімну України. Хвилиною мовчання присутні вшанували всіх полеглих у війні з росією. Серед поважних гостей, які, власне, й вручали нам нагороди – Ольга Будник, радниця-уповноважена Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, Тарас Фініков, президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, Зоя Петренко керівниця експертної групи Директорату розвитку науки Міністерства освіти і науки України, Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України та інші. Це відомі особистості в різних сферах науки, медицини, освіти, культури, фармації. Символічним було й те, що нагородження приурочили до Дня науки, яке відзначаємо щорічно третьої суботи травня. Цього року це свято припало на 18 травня. Сто лавреатів були визначені в чотирьох тематичних блоках. Я здобула перемогу у номінації «Фармакологія та фармацевтика».
– У рідному університеті вас зустріли як переможницю?
– Так. Було багато гарних слів, привітань, колеги з моєї кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків дуже сердечно вітали, звісно, і чай з тортом теж смакували. Я дуже вдячна, що друзі розділили цю важливу для мене подію. А ще привітали друзі-колеги кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою, з якими я дуже активно співпрацюю, особливо, завідувачка кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою, професорка Світлана Михайлівна Марчишин. Взагалі ж я вважаю, що Світлана Михайлівна є знаковою особистістю в моєму та й у житті багатьох своїх дисертантів, бо вона справжня наукова мама. У нас чудові дружні стосунки, вона стала близькою людиною не лише для мене, а й для моєї родини. Дуже вдячна своїй наставниці, що розгледіла в мені науковий потенціал і запропонувала виконувати дипломну роботу на кафедрі фармакогнозії, а потім ще й магістерську роботу, дисертацію я теж писала під її керівництвом. Зараз із Світланою Михайлівною та подругою-колегою Людмилою Слободянюк ми також дуже активно співпрацюємо, маємо багато спільних проєктів, написали чимало наукових праць, тому розділяю свій успіх у конкурсі з ними. Світлана Михайлівна повсякчас спонукає нас, молодих науковців, до розвитку, підкорення нових вершин.
– Чи не могли б поділитися досвідом з тими, хто також вирішить у майбутньому взяти участь у такому конкурсі?
– Звісно, варто спробувати, але для мене перемога – не самоціль. Певна річ, таке досягнення підіймає мій рейтинг як науковиці, але то радше увінчані успіхом результати щоденної праці. Принаймні я так це називаю. Щодо самого конкурсу, то вперше про нього дізналася ще 2021 року. Тоді мені та ще кільком викладачам керівництво нашого університету запропонувало взяти у ньому участь. Подумала, а чому б ні? Відтоді щороку як учасниця, а з 2023 року вже як членкиня оргкомітету, беру участь у цьому конкурсі. До речі, 2021 року я не стала лавреаткою. Зате наступного разу доля мені посміхнулася й я отримала перемогу в номінації «Науковець з наукометричною базою». У цій номінації брали до уваги h-індекс (індекс Гірша) – показник впливовості науковця, колективу науковців, наукового закладу, заснований на кількості публікацій та їх цитувань. Індекс Гірша у мене тоді був 20, а кількість цитувань статей у наукометричній базі Scopus – 670. Також брали до уваги рейтинг журналів, тобто їх квартилі, в яких були опубліковані статті, кількість проіндексованих публікацій та загальну кількість цитувань статей за попередній рік. Це все стосувалося першого етапу, коли враховували напрацювання за попередній рік. На цьому етапі найвищі бали мала я та ще один номінант. Другим етапом було авторизоване голосування в мережі Інтернет, яке тривало впродовж двох тижнів. На цьому етапі я отримала 15 балів та увійшла до перших 33,3 % номінантів з найбільшою кількістю вподобань. Так за підсумками двох етапів я стала одноосібним лідером. Нагородження лавреатів відбувалося в змішаному режимі 15 жовтня 2022 року.
Того ж таки 2022 року моя наукова керівниця, заслужений діяч науки і техніки, завідувачка кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою, професорка Світлана Марчишин, я та моя подруга-колега Людмила Слободянюк ввійшли у 2% найбільш цитованих у світі науковців в оновлених загальнонаукових авторських базах стандартизованих показників цитування, підготовлених компанією Elsevier за підтримки ICSR Lab на основі профілів вчених у наукометричній базі Scopus. Також, відповідно до National H-index-Ranking, я посідаю друге місце в університеті за рейтингом Scopus.
– Як вдалося вдруге досягти перемоги в цьому конкурсі?
– Удруге в номінації «Фармакологія та фармацевтика» я перемогла вже цього року. Це була знакова та бажана для мене номінація, тому що викладаю дисципліни на одній з кафедр фармацевтичного факультету. У цій номінації брали до уваги кількість статей у журналах, що індексуються наукометричними базами Scopus або WebofScience, фахових журналах, тези на міжнародних і всеукраїнських конференціях, конгресах, охоронні документи, зокрема, патенти на винахід, участь у науково-дослідних роботах і рецензування статей у журналах, що індексуються наукометричними базами Scopus. Загалом конкурс передбачав багато аспектів наукової роботи.
– Як трапилося, що й ваш чоловік отримав нагороду?
– Є такий вислів, що все, що з нами відбувається найкращого, є випадковістю. Отож майже випадково я подала заявку на участь у конкурсі за свого чоловіка, бо побачила номінацію «IT-волонтер ро-ку». Віталій – аспірант кафедри менеджменту, публічного управління та персоналу Західноукраїнського національного університету та AQA-інженер у IT-компанії. Цього разу я також забігла фактично в останній вагон потягу – наші заявки подала останнього вечора додаткового періоду. Але, як відаєте, пощастило обом.
– Що наразі належить до сфери ваших наукових досліджень?
– Більшість досліджень, що стосуються лікарських рослин, я зі своїми колегами виконую на кафедрі фармакогнозії з медичною ботанікою. А далі цей шлях – від рослини до лікарського засобу продовжується на кафедрі управління та економіки фармації з технологією ліків. У співпраці з Мар’яною Васендою, доценткою нашої кафедри, ми нещодавно розробили лікарську форму у вигляді піґулок на основі лікарської рослинної сировини примули дрібнозубчастої та подали заявку на корисну модель за результатами цих досліджень. Втішно, що експерти, які розглядали нашу заявку, запропонували оформити її як винахід. Відтак отримали патент на винахід.
– Як швидко ця наукова розробка дійде до споживача?
– Це дуже складний та тривалий процес, але, враховуючи те, що фармакологічна активність біологічно активних речовин примули дрібнозубчастої достатньо висока, сподіваємося, що нашим винаходом зацікавляться фармацевтичні компанії, і що наш препарат появиться на фармацевтичному ринку України.
Ще один науковий проєкт втілюємо разом з науковцями Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Отримали фітосубстанцію з чорнобривців, яку додають до тіста під час випікання булочок. Цей продукт можна рекомендувати хворим на цукровий діабет. Попередні дослідження засвідчили, що ця субстанція проявляє гіпоглікемічну та гепатопротекторну активність.
Вважаю, що за лікарськими рослинами майбутнє. Звісно, щоб досягнути терапевтичного ефекту, потрібен час, але це не синтетична піґулка, яка несе у собі багато побічних ефектів. Рослинні препарати ощадно діють на організм, безпечніші, їх можна з успіхом застосовувати людям з хронічними недугами, в лікуванні дітей, пацієнтів похилого віку.
– Ваші успіхи в науковій царині викликають щире захоплення. З чого почався ваш шлях науковиці?
– Знаєте, в житті часто трапляється так, що в тебе є мрія, але як її здійснити, ще не знаєш. І тоді Бог посилає людей, які допомагають твоїм бажанням статися. Першою була мама. Коли в мене був сумнів, куди ж іти вчитися – на хіміко-біологічний факультет у педуніверситет чи на фармфакультет медуніверситету, вона сказала: «Впевнена, що фармація – це твоє». А на фармацевтичному факультеті я зустріла викладачів, які залюбили мене в цю спеціальність.
Після закінчення ТНМУ доля подарувала шанс працювати у Чортківському державному медичному коледжі, який став для мене своєрідним стартом у велику науку та викладацьку діяльність.
– Що для вас успіх?
– Добре робити ту справу, яка тобі до душі. Таке моє правило по житті. Особливо відчуваю душевне піднесення, коли бачу результати своєї праці. Коли твоя стаття вийшла в Болгарії, Румунії, Італії, Польщі чи Індії, то охоплює велика радість. Приємно, коли надсилають дослідницькі статті із журналів різних країн світу на рецензування. Багато з таких статей вже опубліковані у журналах різних квартилів від Q4 до Q1. Одразу забуваєш, скільки сил було витрачено, скільки ночей не доспала й з’являється невимовне піднесення, яке надихає творити, любити та тішитися кожному дню.
Лариса ЛУКАЩУК