2 квітня кафедра патологічної фізіології вітала з черговим ювілеєм ветеранку Галину Данилівну Tрусюк. І хоча про жінок не кажуть, скільки їм років, але тут є чим пишатися. Данилівні, а саме так називають її всі близькі, виповнилося 85! Хоча цього й непомітно. Вона, як і колись, така ж енергійна та життєрадісна. Особливість цієї людини полягає в тому, що з нею вже за кілька хвилин спілкування забуваєш про вікову різницю. Вона до кожного знайде власний підхід, дасть пораду.
Понад 40 років Галина Данилівна пропрацювала на кафедрі патологічної фізіології, куди влаштувалась на роботу 1967 року. Вона забезпечувала виконання практичної частини занять. Тоді майже кожне заняття супроводжувалося виконанням експерименту. Завжди перед його початком у неї було все чітко приготовлено: і інструменти, і тварини. Коли в когось щось не виходило, то вона з радістю всім допомагала.
Крім організації практичних занять, Данилівна забезпечувала на кафедрі виконання науково-дослідної роботи. Більшість дисертаційних робіт, що виконувалися на кафедрі, пройшли через її невтомні руки. Якщо науковий керівник займався забезпеченням теоретичної частини дисертації, то Галина Данилівна брала на себе її практичне втілення. Вона була незамінною для кожного дисертанта. Всі колеги кафедри патологічної фізіології, студенти завжди відзначали чуйність та уважність Галини Данилівни, її відповідальне ставлення до роботи, щире бажання підтримати молодих науковців і студентів у виконанні практичних завдань та експериментів з тваринами. Її етичне ставлення до тварин під час наукових і навчальних досліджень додавало наснаги молодим науковцям долати труднощі експериментальної медицини. Вона знала всі тонкощі підготовки до експерименту, його етапи, вміло підтримувала молодих науковців під час виконання досліджень. Галина Трусюк заряджала всіх позитивом і гарним настроєм, тож і копітка робота над дисертацією вже не здавалася такою страшною та нездоланною. Дисертанти не раз згадують, як іноді при виконанні досліду опускалися руки, а вона своїм оптимізмом підбадьорювала й дисертант з таким заохоченням продовжував і закінчував роботу. Не одне покоління науковців завдячує їй за те, що навчила проводити експерименти на тваринах. За професією вона була зоотехніком. Закінчила зооветеринарний технікум у Тульчині, а згодом навчалася в Українській сільськогосподарській академії в Києві.
Родом Галина Данилівна, як і її чоловік-однокласник Сергій, з Вінниччини, проте доля їх привела до Тернополя, де вони й одружилися 1965 року. Народили двох дітей – Анжелу та Валерія, виховали внучку й внука. Тепер Данилівна щиро зустрічає правнучку та правнука, які з радістю заходять до своєї прабабусі.
Та й не лише рідні не забувають про Галину Данилівну. Щороку 2 квітня і теперішні, і колишні працівники кафедри збираються в неї вдома за родинним столом, який накриває Данилівна власноруч. Як каже, «щось там трохи накалапуцяла». А на столі і квашені огірочки, і помідори, які вона сама вирощує на дачі, а на стінах висять картини, вишиті її невтомними руками. На жаль, вже кілька років немає за цим столом її чоловіка Сергія. Проте Галина Данилівна не втрачає оптимізму.
І наша кафедра бажає їй і надалі залишатися такою ж енергійною та життєрадісною, не втрачати життєвої енергії та оптимізму. І далі не звертати уваги на свій вік, а насолоджуватися кожним днем життя!
3 любов’ю і вдячністю колектив кафедри патологічної фізіології