150-річчя Наукового товариства ім. Шевченка припало на 2023 рік (1873-2023). І саме наприкінці 1873 р. (з переходом на 1874 р.) став початком заснування товариства, що вкотре підтвердило історичну та духовну єдність східної й західної частин української інтелігенції нашої Батьківщини. Зазначимо, що саме тоді в тривалому процесі утвердження українською нацією своєї політичної та культурної суб’єктності засновується також наша Академія наук. Нею, саме від 1873 р., неофіційно стало Товариство імені Шевченка. Це винятково знаменна подія. Вона засвідчила великий внутрішній потенціал нашої свідомої інтеліґенції, розділеної чужими кордонами, докладати всіх можливих зусиль для того, аби процеси національного відродження рідної землі піднести на вищий та результативніший європейський рівень.
У бездержавних українських реаліях створення інституції під назвою «Товариство ім. Шевченка», а з 1893 р. – «Наукове товариство ім. Шевченка», та розбудова національної культури й науки утверджували наш раціональний потенціал і світоглядну незалежність. Обрана стратегія на практиці (й у теорії – теж) уособила соборність і самототожність як базові ідейні пріоритети згуртованих членів НТШ, щоб таким способом виборювати належні права й можливості для рідного народу та його гідного місця в культурно-цивілізаційному поступі людства. Нині діяльність членів товариства різних поколінь упродовж 150-літньої історії НТШ замало назвати лише культурно-просвітньою чи науковою (науково-дослідною), вона, безумовно, глибоко державотворча.
Ювілей НТШ 2023 року відзначали у багатьох містах України. Святкування відбувалося за різними програмами та різним порядком денним (інакше й не могло бути): засідання з однією або двома доповідями про діяльність товариства та його працю, водночас у формі урочистих конференцій чи академій, а також звичайних зборів відповідних колективів, зібрання у читальнях і бібліотеках (районні міста), тематичні виставки.
У деяких містах святкування ювілею НТШ показало особливе ставлення організаторів до події. Живим прикладом стало відзначення ювілею товариства у Тернополі.
Аналізуючи перебіг ювілею уродженцями Тернопільщини, зауважуємо, що він торкнувся як загального змісту відзначень, так і ориґінальних, досі не практикованих форм вираження та реалізації заходів, пов’язаних зі святкуваннями.
Тернополяни провели:
- Великі та багатолюдні збори, присвячені ювілейній даті НТШ, на яких аналізувалася історія Наукового товариства імені Шевченка від перших днів його створення й донині, розглядалася його незмінна провідна роль у відродженні культурного та наукового життя в Україні.
- У центрі міста встановили перший пам’ятник Науковому товариству імені Шевченка, власне, 150-річчю появи товариства, оформлений незвичайними написами. Такого факту історія НТШ ще не знала. Це сталося вперше. Тим більше, що йдеться про пам’ятник не давній та віджилій, а чинній інституції!
Цікавим є й інший факт, що громадськість Тернополя та околиці поставила й присвятила пам’ятник громадській науковій інституції великою мірою за власні кошти. Нині майже не знаємо таких прикладів.
З ініціативи Тернопільського осередку НТШ та його голови, члена президії НТШ у Львові, академіка Михайла Андрейчина ювілейні урочистості тривали два дні. Першого дня організували багатолюдну конференцію в приміщенні Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, згодом відбулося відкриття у центрі міста пам’ятника, присвяченого славній даті 150-річчя Наукового товариства ім. Шевченка.
Преса зазначала: «22 листопада 2023 року в медичному університеті була проведена велика конференція про діяльність Наукового товариства імені Т. Шевченка. У ній взяли участь майже 200 учасників – вчених, учителів, правознавців, фахівців у сфері культури з України, США та Польщі, врешті, викладачів і студентів з різних вищих навчальних закладів і шкіл Тернополя та окремо – репрезентантів адміністрації міста й області. 7 грудня в центрі Тернополя на бульварі Тараса Шевченка відкрили й освятили гранітний пам’ятник до 150-річчя створення Наукового товариства ім. Шевченка з конкретною посвятою: «На честь уродженців нашої області – діячів Наукового товариства імені Тараса Шевченка до 1939-1940 рр.». Тернопільщина за вказаний період дала Товариству та Україні 34 дійсні члени НТШ, серед яких і п’ять голів товариства.
За словами Михайла Андрейчина, ювілей – «це особлива подія не лише для Тернопільщини, а й для України, адже ми першими відкриваємо пам’ятний знак, присвячений 150-річчю заснування найдавнішого українського наукового товариства. Члени товариства, в тому числі мешканці Тернопільщини, зробили великий внесок у нашу культуру, науку, а, головне – відновлення державотворчих процесів. З допомогою наукових методів, багатьох фактів та аргументів товариство довело всьому світові, що український народ посідає свою виняткову вагу у слов’янському житті».
Авторами монумента були Марія Маркович (вона ж доцентка кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка) та Роман Вільгушинський (народний художник України, професор названої кафедри того ж вишу). Виготовили пам’ятник на факультеті ТНПУ. У процесі створення пам’ятника брали участь студенти факультету, майбутні скульптори.
Пам’ятник виготовлений з чорного граніту, за словами виконавців, має вигляд фігурної стели. Висота споруди – 2 метри 45 сантиметрів.
На лицьовому боці пам’ятника розміщено два написи:
- «Наукове товариство імені Шевченка. Тернопільський осередок. До 150-річчя створення НТШ». По обидва боки цього напису вміщено також два сюжетні зображення: ліворуч – портрет Тараса Шевченка, відлитий у бронзі та вмонтований у граніт, а праворуч – намальована емблема «НТШ».
Далі, нижче, розміщений ще один напис:
- Список уродженців Тернопільщини – будівничих НТШ, яким надано звання дійсного члена Товариства до 1940 року. У списку – 34 прізвища.
Уміщення другого напису, саме списку прізвищ найвищої категорії науковців – дійсних членів НТШ з датами народження та смерті – винятковий за оригінальністю задум організаторів. У ньому вперше публічно подано інформацію про видатних учених України – вихідців з Тернопільщини, що творить також підставу для гордості та локального патріотизму для тернополян за своїх краян минулих років, а водночас – за свій край та Батьківщину. Список нагадує й наочно знайомить громадськість з визначними особистостями. Він одночасно – у цьому немає сумніву! – також увічнює пам’ять про земляків у свідомості сучасників різних поколінь.
Коротко про осіб, які фігурують у списку, їх наукові зацікавлення, посади та інше. Нині не можемо не згадати про них, адже саме з їхнім членством пов’язані відновлення та подальший розвиток нашої науки й першої академії наук та поява в її рамках перших вагомих для свого часу й нині досліджень. У списку є репрезентанти всіх фундаментальних сфер знання: гуманітарних, суспільно-правничих і природничо-математичних дисциплін.
Першим назвемо історика та літературознавця, довголітнього педагога й громадсько-культурного діяча Олександра Барвінського. Його праця пов’язана з організацією багатьох національних інституцій у другій половині ХІХ- на початку ХХ ст., створенням НТШ і заснуванням перших видань товариства (він – один із засновників «Записок НТШ», 1892 р.). Написав понад 250 наукових і науково-популярних праць.
До інших видатних істориків і гуманітаріїв варто віднести Мирона Кордубу – викладача Українського таємного університету у Львові та Варшавського (1929-1939) університету, особистості завжди з «чіткою державницькою позицією». Професію історика-публіциста репрезентує тернополянин Іван Джиджора, який належав до плеяди учнів М. Грушевського – авангарду новітньої української історіографії. Його наукові праці присвячені винятково історії Гетьманщини. Серед істориків-публіцистів, водночас видавців, громадсько-політичних і релігійних діячів родом з Тернополя бачимо також Миколу Чубатого. Він же згодом засновник і перший голова Американського відділу НТШ. Основні наукові роботи цього дійсного члена НТШ присвячені історії церкви. Велика кількість цих праць опублікована у часописах «Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони», «Мета», «Свобода» (США), «Америка» (США). Микола Чубатий тривалий час редагував «The Ukrainian Quarterly» (1944-1957). Історичному джерелознавству присвячує свою наукову діяльність Богдан Барвінський (син – Олександра). Він написав важливу наукову працю «Крайовий архів актів гродських і земських у Львові» (1917).
Перелік прізвищ дійсних членів НТШ-уродженців Тернопільщини, який уміщений на пам’ятнику
До групи вчених-уродженців Тернопільщини належать літературознавці: Платон Лушпинський, Михайло Рудницький – театральний критик, педагог, публіцист, громадсько-культурний діяч, професор Львівського університету. Поет і прозаїк Богдан Лепкий. Із великим літературознавчим здобутком був і виходець з с. Кип’ячка Кирило Студинський. Він же доцент Краківського, професор Львівського університетів (є автором понад 500 досліджень з історії українського письменства, більшість з яких основувалася на модному для 1920-1930-х років соціологічному та порівняльному методах, дослідник проблем загального мовознавства та фольклористики). До групи вчених-гуманітаріїв слід віднести також видатного українського мовознавця та культурного діяча родом з Гусятинщини Василя Сімовича; Осипа Роздольського – класичного філолога, перекладача та фольклориста (він вивчав українську народну музику, зібрав декілька тисяч народних пісень); Зенона Кузелю, мовознавця й етнографа, який працював у галузі бібліографії, був лектором української мови в Чернівецькому університеті, впродовж перших десятиліть ХХ ст. редагував низку українських часописів у Відні та Берліні: «Січ», «Вільне Слово», «Шлях» та інші. Тут називаємо також загальновідомого українського етнографа й філолога, організатора разом з Михайлом Грушевським усієї видавничої праці в НТШ упродовж 1899-1926 рр. Володимира Гнатюка. Відомо, що цей уродженець села Велеснів на Тернопільщині підготував і видав 60 томів «Етнографічного збірника НТШ», «Матеріали для української етнології», зібрав та опублікував сім томів «Етнографічного збірника з Угорської Руси» й багато іншого. Він – довголітній співредактор «Літературно-наукового вістника».
У селі Заздрість на Тернопіллі народився ісповідник віри, верховний львівський архиєпископ і галицький митрополит, видатний учений-богослов кардинал Йосип Сліпий; священник, а водночас педагог національної історії (досліджував Гайдамаччину (Коліївщину) Іван-Юліан Шпитковський, родом із села Джурин на Чортківщині.
У цьому переліку не можемо не згадати двох широковідомих українських адвокатів, визначних громадських і політичних діячів України, уродженців Тернопільщини Станіслава Дністрянського та Євгена Олесницького, лікаря-психолога Степана-Максима Балея – професора Варшавського університету, уродженця села Великі Бірки під Тернополем. Останній – один з найвидатніших, світового рівня, українських учених. Лікар Євмен Лукасевич відомий також як автор «Анатомічного словника», редактор медичного журналу українською мовою під назвою «Українські медичні вісті» (1918 р.).
На Тернопільщині народилися два відомі педагоги – природознавці й ботаніки Іван Верхратський та Микола Мельник (останній упродовж 1925-1939 рр. видав у НТШ сім томів «Фізіографічного збірника», безцінну працю, основану на народних назвах «Українську номенклатуру вищих ростин» (1922), а також хіміки Юліян Гірняк, Іван Горбачевський (він же професор чеського університету в Празі та його ректор у 1902-1903 рр.). Тернопільщина знала також ідеолога та практика суспільної агрономії, яка діяла на цілу Галичину. Її репрезентував дійсний член НТШ Євген Храпливий.
Землі Тернопілля дали Україні та світу й видатних фізиків: Володимира Кучера, Івана Пулюя, Олександра Смакулу, Зенона Храпливого, математиків: Мирона Зарицького, Володимира Левицького, Никифора Садовського, Миколу Чайковського.
У Тернополі народився відомий у всій Європі та у світовій науці польський філолог-славіст, історик культури мови та літератури, дійсний член НТШ, професор Берлінського університету Олександр Брікнер; польський педагог, геолог і зоолог українського походження Алойзи-Мар’ян Ломницький, який готував для гімназій геологічні та зоологічні мапи Галичини.
Низка названих уродженців Тернопільщини, дійсних членів НТШ у різні роки очолювали Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Назвемо О. Барвінського (1893-1897), К. Студинського (1923-1932), В. Левицького (1932-1935), нарешті, багатолітнього наукового секретаря НТШ В. Гнатюка (1899-1926).
Зауважимо, що про названі особи та пов’язані з їхнім життям і діяльністю події ми зробили лише перший крок у вивченні питання. Це окрема тема для дослідження – нині й колись, названих вихідців з подільського краю.
Обговорюваний перший пам’ятник, присвячений ювілею НТШ, власне, 150-річчю праці товариства, як ми зазначали, встановлено у середмісті Тернополя на часто відвідуваній території, належній Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці. Вибір місця для монумента, під цим оглядом, треба гадати, відбувся не без попереднього планування…
Преса повідомляє: «Очільник Тернопільського осередку НТШ, академік Михайло Андрейчин – не лише ініціатор побудови пам’ятника, але й той, який підтримував і разом з іншими жертводавцями-тернополянами втілював задум у життя». Водночас він також, продовжують журналісти, «визначав і вибирав неабияке місце розташування пам’ятного знаку в центральній частині міста, на площі між навчальним закладом і бібліотекою». Глибока вдяка вам, академіку! Не треба забувати, що підтримали ідею створення та встановлення гранітного монумента тернопільські національні університети. Долучилася до ініціативи також міська рада Тернополя та деякі меценати.
Нині немає людей будь-яких професій – науковців, учителів, різних спеціальностей службовців, студентів і просто громадян (це стосується також приїжджих), які б не відвідували, а отже, й не зупинялися (почасти тривалий час, принаймні, доки не проаналізують переліку прізвищ біля пам’ятника й тим вшановували своїх великих краян, а водночас і створену ними безсмертну інституцію – Наукове товариство імені Шевченка. Така від віків традиція панує в нашій культурі…
Відзначення 150-річчя НТШ – найдавнішої національної громадсько-наукової інституції та встановлення на її честь окремого пам’ятника є не просто святковою урочистістю серед низки багатьох інших ювілейних заходів. У ній бачимо загальноукраїнський захід у його увіковіченні. На прикладі НТШ вшановується симбіоз чеснот наукової правди та громадянської самосвідомості, який супроводжував його членів, утім славних уродженців Тернопільщини, впродовж усіх часів в історії товариства та країни.
Олег КУПЧИНСЬКИЙ,
професор, почесний голова НТШ в Україні
Довідково про автора статті.
Олег Купчинський (нар. 18.05.1934 р. у с. Сороцьке на Тернопільщині) – видатний український історик, філолог, джерелознавець, археограф. Доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ (з 1992 р.). Почесний голова НТШ в Україні. Від 1989 р. – науковий секретар, у 2005-2014 р. – голова НТШ. Брав активну участь у відродженні НТШ. Відредагував 56 томів «Записок НТШ», 16 чисел “Вісника НТШ», кілька десятків тематичних збірників, що є найбільшим науково-видавничим досягненням Товариства за останні 35 років. Засновник і відповідальний редактор багатотомної «Енциклопедії НТШ», натепер вже видано п’ять томів, з них перших три в Тернополі. Опублікував п’ять томів своїх вибраних статей та матеріалів.