Торік уряд запровадив електронний реєстр пацієнтів, які потребують інсулінотерапії. Більшість областей уже перейшла на користування єдиним реєстром і працюють за процедурою реімбурсації. Про особливості впровадження програми у нашому краї цікавилися в завідуючої ендокринологічним диспансерним відділенням Тернопільської університетської лікарні, експерта управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА за спеціальністю «ендокринологія» Надії Гулько.
– Надіє Ярославівно, чи готовий в області електронний реєстр хворих на цукровий діабет, які потребують інсулінотерапії? Як давно він діє? Скільки осіб налічує?
– На Тернопільщині на диспансерному обліку перебуває майже 38 тисяч осіб, хворих на цукровий діабет, і 5 тисяч з них потребують інсулінотерапії. У січні цього року область долучилася до проекту реімбурсації інсулінів. Скористалися цією програмою понад тисячу хворих на цукровий діабет, які отримали цукрознижуючих препаратів на 1 мільйон 65 тисяч гривень. У кожному лікувальному закладі краю, на базі якого здійснюється забезпечення недужих на цукровий діабет препаратами інсуліну, було сформовано новий автоматизований реєстр хворих на цукровий діабет першого та другого типу, які потребують інсулінотерапії. Діє він упродовж року й наразі внесли до реєстру 5010 пацієнтів: 4758 дорослих і 252 дитини. Всі дані цього реєстру передаються в он-лайн режимі безпосередньо на сервер Міністерства охорони здоров’я. Задля нерозголошення конфіденційної інформації лікарі-ендокринологи за місцем проживання хворого отримали статус користувачів першого рівня. Кожний лікар, який вносить дані про пацієнта, наділений власним логіном і паролем для роботи з реєстром. Користувачі другого рівня – це фахівці третинної ланки, зокрема, нашого диспасерного відділення. Вони також мають змогу зайти на сервер, але для оцінки загальної ситуації щодо кількості інсулінопотребуючих хворих, потреби у препаратах інсуліну та забезпечення цими препаратами недужих.
– З яких джерел фінансується реімбурсація інсулінів? Скільки коштів необхідно, аби забезпечити ліками хворих на цукровий діабет? Скільки коштів виділено на це нинішнього року й чи достатньо їх?
– Якщо вести мову про фінансування в рамках проекту реімбурсації інсулінів, то у нашій області воно відбувається з кількох джерел. Частина коштів надходить з медичної субвенції, де виділена сума на придбання інсулінів для хворих на цукровий та нецукровий діабет. Решта – з місцевих бюджетів, адже держбюджет може забезпечити усього 40-60 відсотків від потреби. Згідно з обласним реєстром ми розрахували потребу в препаратах інсуліну. Отож, аби всі хворі нашого регіону мали можливість отримувати інсулін, нам необхідно майже 30 мільйонів гривень відповідно до нинішніх цін. Але з державної субвенції виділено 16 мільйонів гривень. Зрозуміло, що для всіх, хто перебуває на обліку, коштів недостатньо. Тому наразі вишукуємо можливості та обговорюємо різні варіанти, як отримати кошти з місцевих бюджетів. Джерелом їх надходження може стати обласна, міська скарбниця, кошти об’єднаної територіальної громади.
– Чи готові аптеки до реімбурсації? Скільки фармацевтичних закладів беруть участь у програмі? Чи в усіх районних центрах є аптеки, які видають інсулін за програмою реімбурсації?
– Усі лікувальні заклади області, які забезпечують хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну, вже уклали угоди з аптеками про співпрацю за цією програмою. Але процес триває, оскільки забезпечувати препаратами інсуліну хворих може не лише одна аптека, а одразу декілька аптечних закладів. Зараз маємо «залишки» деяких видів інсулінів, які були закуплені ще під час тендерних торгів, і не всі з них потребували реалізації в І кварталі саме через аптечну мережу. Щодо видачі електронних рецептів, то ми заздалегідь підготувалися, обладнавши робоче місце кожного лікаря в усіх районних, номерних лікарнях комп’ютером, принтером, доступом до мережі Інтернет. Якщо не дотриматися цих вимог, то аптечному закладу не відшкодують кошти, тому електронний рецепт, як це передбачено вимогами програми, дублює ще й паперовий варіант.
– Які проблеми реалізації програми реімбурсації інсулінів? Чи вдається їх розв’язати?
– У всьому світі процес компенсації захворювання на цукровий діабет визначається за показником – глікозильований гемоглобін. Цих міжнародних стандартів повинні дотримуватися не лише ендокринологи, але й пацієнт має подбати про власне здоров’я та разом з лікарем домогтися компенсації свого захворювання. Компенсованим перебіг цукрового діабету вважається, якщо цей показник менше 7,5 відсотка. Але ситуація наразі така, що і в нас, і в інших країнах, «компенсованих» хворих майже 30 відсотків серед усіх, хто застосовує інсулінотерапію. Тому приймати дороговартісні цукрознижуючі препарати повинен мотивований хворий, який не лише прагне досягнути цього показника, але й своїм способом життя утримує його на цій позначці. Інакше не має сенсу витрачати чималі державні кошти на дороговартісні інсуліни, бо це гроші, викинуті на вітер. Звісно, не кожен пацієнт і не завжди має можливість провести дослідження рівня глікозильованого гемоглобіну. Але чому б не передбачити визначення цього показника за державний кошт, як і рівня глюкози в крові? Скажімо, раз на півроку, чи раз на три місяці. Ми неодноразово озвучували цю проблему на усіх рівнях. Чому б за кошти лікувального закладу чи держави не проводити ці лабораторні дослідження для цієї незначної категорії пацієнтів?
Ще одна загальнодержавна проблема, яка торкнулася й недужих на діабет – міграція населення. Ці люди, хоч і хворі, але також їдуть у довготривалі відрядження чи на заробітки. Але ж електронний рецепт можна виписати щонайбільше терміном на три місяці. Та й препаратами інсуліну за цією програмою лікар-ендокринолог може забезпечити хворого лише на місяць або у виняткових випадках (тривале відрядження, відпустка тощо) на три місяці. Як не допустити, щоб ця ситуація стала повсякденною практикою, адже хворий має бути під постійним наглядом лікаря. Втім, й виходу з цього замкнутого кола не видно. Чимало скарг маємо від хворих на діабет, чому від них вимагають показника глікозильованого гемоглобіну та не дозволяють виписати інсуліну більше, ніж на місяць. Ми, звісно пояснюємо, що виділені кошти розподілені щомісячно й замовлення на препарати проводять щомісяця. Мовимо й про важливість корекції дози інсуліну за показниками глікозильованого гемоглобіну та глюкози в крові. Тому потрібно дотримуватися цих вимог, коригуючи місячну дозу препарату. Проте чомусь не всі пацієнти це беруть до уваги, приходять, приміром, у травні й вимагають виписати рецепт ще за попередній місяць. І як пояснити, що це неможливо? Мовлячи про забезпечення хворих лікарськими засобами, найбільшу проблему маємо з певними видами інсуліну та його аналогами, які значно подорожчали та закупити їх у повному обсязі немає можливості. Якщо ми не можемо надати пацієнтові ці лікарські засоби, то препаратами вибору є інші людські генно-інженерні інсуліни у флаконних формах випуску, їх завжди вистачає, хворого ми в жодному випадку без ліків не залишимо. Знайшли вихід із ситуації, підбираючи пацієнтові найбільш доступний, «комфортний» варіант вітчизняного інсуліну, який не поступається імпортному, адже його основне завдання – знижувати рівень глюкози в організмі, не викликаючи алергічних реакцій.
Лариса ЛУКАЩУК