До нас завітало свято Христового воскресіння. У часі свого земного життя Ісус якось сказав: «як Йона перебував у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні і три ночі й Син Людський у серці землі» (Мт. 12,40). Ісус здійснив, що передбачив. На світанку третього дня після смерті, в неділю Його душа знову злучилася з тілом і Христос як переможець вийшов з тріумфом з гробу. Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христове воскресіння – ніжне, завжди неповторне й світле свято кожної християнської родини. І водночас щойно заграють-загудуть Великодні дзвони й прийдуть українці до церкви, аби освятити паску, шинку, масло, інші наїдки. І серед цієї поживи обов’язково буде розмальоване чи розписане яйце. Писанка – неодмінний атрибут пасхального свята, презвістка, кажучи словами поета, весни й любові.
Ой, котися, писанко,
по горах, по долах.
Набирайся сили
у темних дібровах,
макового цвіту,
зелені вербичок,
сині неба рідного
в умілих руках.
Даруй людям щастя,
радість і здоров’я,
український слід барвистий
залиши в віках!
Освяченим писанкам українці з давніх-давен приписували чудодійну силу: схована під стріху, вона оберігала житло від пожежі; закопана під поріг хати – охороняла від злих духів, захована в хаті – допомагала у веденні господарства, оберігала від усякої напасті.
Здавна писанку в нас прийнято дарувати. Дівчата обов’язково на Великдень прагнули її вручити коханому хлопцеві. Годилося піднести розмальоване яйце як дарунок своїм хрещеним батькам. На могилу рідних теж несли писанки разом з окрайцем паски.
Кажуть, коли людина бере писанку, вона ніколи не зможе зробити ні власноруч, ні серцем своїм лиха, прикрощів. Завтра, 20 квітня, задзвонять-залунають Великодні дзвони. Йдіть до церкви! Радійте Христовому воскресінню, майте велику віру, що воскресне й Україна, здолає ненависного російського окупанта й настане мир на нашій землі багатостраждальній землі! Поруч з паскою нехай буде маленьке рукотворне диво – писанка. Як символ радості й щастя, весни, пасхи та сподівання миру.
Микола ШОТ
Світлина автора