Сучасний світ диктує шалену швидкість життя, залишаючи дедалі менше часу, простору й сил для відпочинку та відновлення. Стрес, тривожність, емоційне виснаження стали майже буденними супутниками людини. І в моменти, коли нервове напруження досягає піку, першим, до кого звертається людина, почасти стає не лікар, а фармацевт. Саме фармацевт – найближчий та найдоступніший фахівець, здатний не лише порекомендувати безрецептурний заспокійливий засіб, а й надати кваліфіковану консультацію в межах належної фармацевтичної опіки та допомогти обрати оптимальний шлях до відновлення внутрішнього гармонійного стану здоров’я.
Інколи фармацевт може стати ключовою фігурою в боротьбі споживача зі стресом, ефективно супроводжувати його інформаційною підтримкою, забезпечуючи як немедикаментозними, так і медикаментозними засобами. Відповідно, постають питання щодо постійної взаємодії фармацевта та пацієнта (фармацевтичний супровід при реалізації рецептурних лікарських засобів, тобто інформування про належне використання ЛЗ, можливі побічні ефекти тощо), забезпечення економічної доступності (фармакоекономічна складова), а також організації забезпечення наявності повного асортименту лікарських засобів в аптеці. Актуальність проблеми тривожних станів, стресу та депресії також підтверджується постійним зростанням рівня споживання мешканцями антидепресантів. За аналітичними даними професійних видань, обсяг реалізації антидепресантів 2023 року зріс на 51% порівняно з 2022-им і досягнув 1,35 млрд. грн. Споживання антидепресантів позаминулого року зросло на 75% порівняно з довоєнним 2021-им. Загальний обсяг роздрібного та госпітального ринку антидепресантів торік збільшився на 42%, а цьогоріч – на 19% у грошовому вираженні. До того ж деякі фармацевтичні експерти зазначають, що 98% антидепресантів продають вроздріб, тобто за кошти мешканців, що спричиняє значний економічний тягар для них.
Межі можливого
Хоча стрес і тривога здаються схожими станами, між ними є суттєві відмінності. Стрес – це відповідь організму на конкретний зовнішній подразник: зміну життєвих обставин, втрату близьких, переїзд чи навіть кардинальні зміни в роботі. Він може бути короткочасним або хронічним, як-от тривалий стрес, що супроводжує українців під час війни. Постійна дія стрес-факторів може поступово переростати у тривожність, яка вже не має чіткої причини, але суттєво впливає на психоемоційний стан.
На відміну від стресу, тривожність – це реакція на відчуття загрози, навіть якщо вона ще не настала. Тривога сигналізує нам про потенційну небезпеку: турбота про рідних вказує на нашу прив’язаність, а дискомфорт від прогулянки темною вулицею змушує обирати безпечніший шлях, уникаючи ризиків. У таких випадках тривога виконує корисну функцію – допомагає нам адаптуватися та передбачати загрози. Однак надмірна нервова напруженість може завдавати шкоди та спричиняти інші нездорові стани, як-от безсоння. Якщо людина постійно хвилюється через малоймовірні події, це виснажує нервову систему та знижує якість життя особи.
Чимало людей переконані, що розв’язати проблему можна за допомогою «чарівної заспокійливої піґулки». Насправді ж безрецептурні ЛЗ не можуть радикально впливати на мозкову діяльність та психіку людини. Фармацевт, керуючись відповідними регламентувальними законодавчими актами, зокрема Протоколом фармацевта при відпуску лікарських засобів без рецепта «Симптоматичне лікування стресу» згідно з Наказом МОЗ України № 7 від 05.01.2022 р., може призначити безрецептурні препарати відповідної дії – седативні, снодійні, анксиолітики, АД (рослинного походження) та надати рекомендації щодо способів подолання стресу. Седативні лікарські засоби охоплюють широкий спектр препаратів, які знижують активність мозкової діяльності. Їхній вплив може проявлятися у вигляді розслаблення, зменшення тривожності, полегшення больових відчуттів, підвищеної сонливості, уповільненого дихання, зниження частоти серцевих скорочень та ослаблення м’язового тонусу.
З медичної точки зору, дія заспокійливих ліків полягає у посиленні активності гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) – основного гальмівного нейромедіатора, що уповільнює нервові імпульси. Внаслідок цього знижується загальна активність мозку, що, власне, й сприяє заспокоєнню. Кожен седативний засіб має свої фармакологічні особливості: деякі лише злегка зменшують тривожність, тоді, як інші можуть спричиняти глибокий седативний ефект, аж до втрати свідомості. Тривале застосування таких ліків може призводити до серйозних наслідків, зокрема розвитку залежності, депресії, порушень пам’яті, печінкової недостатності та когнітивних розладів. Тому їх варто приймати винятково за рекомендацією фахівця, адже їхній механізм дії складний та потребує моніторингу. Важливо розуміти, як працюють ці засоби та які з них можна безпечно приймати, щоб ефективно керувати власним емоційним станом.
Окрім медикаментозної допомоги, до алгоритму фармацевтичної опіки при стресі входить низка рекомендацій від фармацевта для зменшення впливу стресу на організм шляхом простих, звичних підходів:
– Забезпечити собі якісний відпочинок та здоровий 8-9-годинний сон щоночі.
– Збалансувати раціон харчування, надаючи перевагу корисним продуктам.
– Пам’ятати про регулярну фізичну активність щодня (згідно з народною мудрістю: рухайся більше – проживеш довше).
– Підтримувати позитивний емоційний стан, контролювати власні реакції та раціонально планувати справи (як зазначав Джозеф Еддісон «З допомогою фізичних вправ і стриманості більшість людей може обійтися без медицини»).
– Уникати надмірного вживання алкоголю та відмовитися від тютюнопаління.
– Виділяти час для фізичного та психологічного відпочинку (пам’ятаючи золоте правило, що найкращий відпочинок – це зміна діяльності).
– Вносити різноманітність у щоденну діяльність, змінюючи звичний ритм роботи.
– Якщо стресовий стан виникає у дитини, важливо допомогти їй зміцнити самооцінку: частіше підтримувати, хвалити, приділяти більше уваги та демонструвати любов і турботу.
Антидепресанти та роль фармацевта
Пацієнтам з депресією помірного ступеня або легкого за наявності обтяжувальних обставин або неефективності заходів немедикаментозної корекції впродовж 2-4-х тижнів сімейні лікарі або психіатри, які мають медичну освіту та ліцензію, зазвичай призначають антидепресанти (АД). Препаратами вибору є антидепресанти І лінії. Лікарські засоби групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) мають найбільшу доказову базу щодо ефективності та безпеки застосування. Вибір АД має бути індивідуальним, базуватися на аналізі клінічного стану пацієнта: характері симптомів, наявності супутніх захворювань, профілі переносимості, аналізі результатів попереднього лікування, можливості взаємодії препаратів, побажань пацієнтів та вартості ЛЗ.
Завдання фармацевта полягає в нагадуванні особливостей зберігання медикаментів, способу їх застосування та дотримання режиму прийому, беручи до уваги ймовірність поліпрагмазії, наданні інформації щодо відстроченого ефекту початку дії препаратів, виникнення потенційної побічної дії, роз’ясненні поняття «синдрому відміни» та можливих наслідків, а також запобігання вживанню АД з алкоголем або під час керування автотранспортом. Фармацевт має також повідомити пацієнта або його представника, що детальна інформація про АД міститься в інструкції з медичного застосування, яка завжди є в упаковці з ЛЗ, і в разі виникнення побічних реакцій або за відсутності очікуваного лікувального ефекту припинити прийом АД, якнайшвидше звернутися до лікаря чи фармацевтичного працівника та, за можливістю, заповнити й надіслати карту-повідомлення про побічну реакцію чи неефективність ліків будь-яким зручним способом до Державного експертного центру МОЗ України.
Психосоціальна допомога у сфері компетенції фармацевта
Професійна діяльність фармацевта не обмежується лише роздрібною чи оптовою реалізацією лікарських засобів або їх екстемпоральним і промисловим виробництвом. Вимоги часу й суспільства розширюють спектр фармацевтичних послуг, а також перелік функцій та обов’язків, які має виконувати фармацевтичний працівник. Згідно з Етичним кодексом фармацевтичних працівників України, Концепцією ВООЗ «Фармацевт семи зірок +», вимогами Належної аптечної практики (GPhP) надання якісного фармацевтичного забезпечення населення, складовою якого є фармацевтична опіка як для безрецептурних, так і рецептурних лікарських засобів є невід’ємною професійною відповідальністю фармацевта, що передбачає індивідуальний підхід до кожного пацієнта, надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального використання лікарських засобів, моніторинг ефективності та безпеки фармакотерапії, унеможливлення обігу фальсифікованих медикаментів, а також інформування про можливі побічні реакції та взаємодії препаратів. До цих функцій в умовах сьогодення додається ще одна – психосоціальна допомога пацієнту як складова фармацевтичної опіки, яка є продовженням медичної допомоги, що здійснюють сімейні лікарі або психіатри, пацієнтам з важкими діагнозами психічних розладів. Фармацевтична та психосоціальна допомога пов’язані сферою призначення ліків, а також беззаперечною роллю фармацевта в консультаціях і профілактиці фармакозалежності пацієнтів. Не варто також забувати, що поняття «фармацевт» означає «той, хто дарує зцілення та оберігає від хвороб». Тобто дає можливість відвідувачу аптеки одужати не стільки за рахунок приймання ліків, скільки промовленим словом фармацевта, його посмішкою, належною поведінкою, проявами емпатії, стриманістю, співчуттям, вмінням слухати, демонструвати емоційний інтелект, ефективно й влучною комунікувати. Наприклад, сучасна закордонна фармацевтична практика розширюється за рахунок акцентів на здоровий спосіб життя, як це втілено у Великій Британії через «Healthy life pharmacy».
Наразі в Україні відсутні регламентувальні документи щодо порядку надання комплексної належної фармацевтичної опіки під час відпуску рецептурних ЛЗ, зокрема СІЗЗС. Проте закордонний досвід свідчить про можливість врегулювання цього питання на національному рівні.
Олена ПОКОТИЛО,
доцентка кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків,
Андріан МАРЧЕНКО,
виконавець дисертаційного дослідження, аспірант