Вечір пам’яті професора Ярослава Гонського
У стінах Тернопільського національного медичного університету відбувся вечір пам’яті, присвячений видатному біохіміку, доктору медичних наук, професорові та колишньому завідувачу кафедри біохімії Ярославу Івановичу Гонському. Цьогоріч йому могло б виповнитися 95 років. Захід, організований колективом кафедри медичної біохімії, зібрав студентів, викладачів, колег, а також вихованців професора, які продовжують його наукову справу.
Людяність, наука та патріотизм
Вечір спогадів розпочали символічно – з духовного гімну «Боже великий єдиний» у виконанні університетського хору. Ця пісня глибоко передала патріотичний дух професора, який завжди вболівав за Україну. Донька Ярослава Івановича – Наталія Гонська урочисто запалила свічку пам’яті, додаючи заходу особливої щемливості.
Ректор ТНМУ, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Михайло Корда поділився своїми спогадами. Він згадав першу зустріч з Ярославом Івановичем, коли був його аспірантом.
«Пригадую наше знайомство. Я тоді навчався на шостому курсі, це був 1987 рік. Професор Михайло Андрейчин привів мене у кабінет до Ярослава Івановича як потенційного аспіранта кафедри. Ярослав Іванович дуже зрадів, адже вже звертався у науковий відділ з проханням, щоб дали йому аспіранта. Радо зустрів, розповів, чим займається кафедра. І так ми з Ярославом Івановичем працювали пліч-о-пліч 29 років. Спершу він був керівником однієї дисертації, потім консультантом, зрештою, ми були колегами. Професор Гонський був водночас вимогливий викладач, блискучий лектор. Пригадую період, коли Ярослав Іванович написав один з перших україномовних підручників «Біохімія людини». Студенти донині черпають з цієї книги мудрість і знання. Ярослав Іванович горів науковою роботою. Він дуже радів, коли бачив, як на кафедрі всі працювали, були увімкнені всі апарати, як панувала наукова метушня», – поділився своїми думками Михайло Корда.
Наталія Гонська, донька професора, розповіла про батька як про люблячого сім’янина та великого патріота. «Мій батько все життя прожив у любові до своєї сім’ї, країни та науки. Він завжди залишався романтиком, який бачив прекрасне навіть у найменших речах. Його патріотизм був відчутний у кожному кроці, навіть у рішенні вступати до інституту у вишиванці», — поділилася пані Наталія.
Цікаво, що у студентські роки Ярослав Гонський блискуче склав усі іспити, але через свою патріотичну символіку не був одразу зарахований до інституту. Втім, це не зупинило його на шляху до науки. Після служби в армії він вступив до медичного закладу, що стало початком його славетної кар’єри.
«Тато зростав у селянській сім’ї, дуже шкодував свою маму, яка була круглою сиротою, неграмотною, родина видала її заміж у 14 років за заможного селянина, мого діда. Вони прожили в мирі та спокої все життя. Любові до своєї країни, великому патріотизму Ярослав Гонський завдячує своєму батькові. Мій дід знав німецьку та польську мови, іврит, умів говорити по-угорськи. В його домі завжди було людно, збиралося чимало інтелігенції, представників «Просвіти». Тож мій батько зростав у цьому освітньому середовищі. Якось підкреслив, що схоже виховання було й у Івана Горбачевського», – наголосила пані Наталія.
До розповіді долучилися син професора Ігор Гонський та онук Юлій, які перебувають за кордоном, але продовжують наукову спадщину Ярослава Івановича. Ігор Гонський наголосив на важливості засад свого батька: чесності, працьовитості та прагненні до знань. Онук Юлій пригадав, як дідусь навчав його людяності, а також раціональному мисленню. Дідусеві настанови допомагають молодому науковцю досягати поставлених цілей.
Чимало теплих слів прозвучало від колег і вихованців професора. Професорка, колишня завідувачка кафедри фармакології Івано-Франківського національного медичного університету Ярослава Гудивок, професор, колишній завідувач кафедри судинної хірургії Івано-Франківського національного медичного університету Степан Геник, заслужений діяч науки і техніки України, професорка, завідувачка кафедри біологічної та медичної хімії імені академіка Г.О. Бабенка Ганна Ерстенюк, професор, доктор біологічних наук, почесний професор ТНМУ Михайло Калинський поділилися історіями про дружбу, наукові здобутки та непересічний педагогічний талант Ярослава Івановича. Завідувачка кафедри медичної біохімії ТНМУ Світлана Підручна та перша завучка кафедри Любов Рубіна згадували його як вимогливого, але справедливого керівника, який надихав своїх колег і студентів на нові звершення.
Особливо пам’ятними були спогади про те, як професор Гонський наполягав на високих стандартах у викладанні та науці. Він був ініціатором проведення унікальних наукових експериментів і завжди мотивував студентів знаходити нові підходи до досліджень. «Його лабораторія завжди кипіла роботою, і це був приклад для всіх нас», – згадувала професорка Світлана Підручна.
Випускник ТНМУ, пластичний хірург, засновник Valikhnovski Surgery Institute Ростислав Валіхновський з трепетом згадував лекції професора: «Його лекції були неймовірно захопливими. Він не лише передавав знання, але й вміння мислити критично, знаходити істину в найскладніших питаннях». Пан Ростислав також підкреслив, що завдяки професорові Гонському багато студентів обрали шлях науковця.
Цікавим був виступ проректора з наукової роботи ТНМУ, доктора біологічних наук, професора Івана Кліща. Іван Миколайович, розповідаючи про їхнє знайомство з професором Гонським, наголосив на його тонкому почутті гумору, найбільше вчений любив жартувати й над собою. Як доказ показав неймовірне відео, коли у цій же залі Ярослав Іванович святкував своє 70-річчя. У приміщенні запанувала тиша. З екрана мовив сам професор, зі своєю щирою усмішкою, теплим словом. Дуже зворушливо, подячно звертався до своєї дружини, яка незмінно сиділа поруч і підтримувала його, а ще – з настановою до майбутніх науковців, що потрібно любити те, що робиш, тоді неодмінно буде успіх.
Спогадами також поділилися завідувачка кафедри фармації ФПО ТНМУ, професорка Людмила Фіра, доцентка кафедри фармацевтичної хімії ТНМУ Марія Михалків, кандидат медичних наук, науковий співробітник університету м. Торонто Руслан Кубант, доцентка кафедри екології Львівського національного університету природокористування Ірина Соловодзінська, доцентка кафедри патологічної фізіології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Оксана Матолінець.
Повернув із забуття
Окрім наукової діяльності, Ярослав Іванович залишив глибокий слід у громадському житті. Він був ініціатором присвоєння нашому університету імені Івана Горбачевського, створення садиби-музею вченого у селі Зарубинці Збаразької міської громади, організатором «Горбачевських читань», видав, зокрема, книги «Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях» і «Брати Горбачевські». Його численні публікації досі є джерелом натхнення для науковців.
Присутні на вечорі пам’яті дізналися також про гуманізм професора: він ніколи не забував про своїх учнів, допомагав їм у складних життєвих ситуаціях і завжди прагнув підтримати їхній розвиток.
Вечір пам’яті Ярослава Івановича Гонського став не лише даниною поваги до великого вченого, але й натхненням для сучасних студентів і молодих науковців, які продовжують його справу. Пам’ять про цю людину живе в серцях усіх, хто мав честь знати його та працювати поруч з ним.
Зоряна ТЕРЕЩЕНКО
Світлини авторки